поділ
ПОДІЛ, у, ч. 1. Дія за знач. поділити, поділяти 1. Завершено.. поділ території кожного міста, району на переписні відділи, інструкторські і лічильні дільниці (Рад. Укр., 11.I 1959, 1); Йому з поділу зисків тої ярмарки припала би гарна сума, - може, ціла тисяча ринських! (Фр., VIII, 1952, 376); Терентій недолюблював пана і, коли чув про поділ поміщицької землі, тримав руку за людьми (Стельмах, І, 1962, 461); По інерції, що виробилась роками, в театрі міцно укоренився механічний поділ персонажів на позитивних і негативних (З глибин душі, 1959, 71).
2. Дія і стан за знач. поділятися 1. Такий вид ядерної реакції, при якій важке ядро розщеплюється на два ядра-осколки приблизно рівної маси, називається ядерною реакцією поділу (Курс фізики, III, 1956, 373); У суспільстві, заснованому на поділі класів, боротьба між ворожими класами неминуче стає, на певному ступені її розвитку, політичною боротьбою (Ленін, 12, 1970, 127); Суд і в'язниця ще виразніше підкреслили Франкові, що існує класовий поділ суспільства (Козл., Відродження.., 1950, 28); // біол. Процес безстатевого розмноження рослинних і тваринних клітин. Розмножуються бактерії простим поділом (Захист рослин.., 1952, 120).
^ Поділ праці - розчленування сукупної праці на її різні корисні види, що задовольняють різні суспільні потреби. З першого великого суспільного поділу праці виник і перший великий поділ суспільства на два класи - панів і рабів, експлуататорів і експлуатованих (Енгельс, Походж. сім'ї.., 1948, 125).
3. Ряд позначок (перев. горизонтальні риски, лінії) на вимірювальній шкалі. Рівна, гладенька рейка з білими рисками поділу тихо, без плюскоту пішла вглиб (Донч., II, 1956, 115).
4. Місце, де щось розділяється, роз'єднується; лінія, яка розділяє, роз'єднує що-небудь. Тут кордон. Землі і лісу поділ, Тут межа, що відділяє нас (Шер., Дорога.., 1957, 47).
ПОДІЛ, долу, ч. 1. Низько розташована місцевість; низина. За Россю, на подолі, ніби спочивав густий дубовий ліс (Н.-Лев., III, 1956, 21).
2. Нижній край сукні, спідниці, пальта і т. ін. Як ухопить [Галя] зо зла руками шовкову спідницю, так і рознизала од подолу аж до самого стану... (Мирний, І, 1949, 344); Під вікнами.. зупиняється.. віз, і з нього обережно.. зсовується отець Миколай. Чим ближче його ноги опускаються до землі, тим вище підіймається на полудрабок поділ святешної ряси (Стельмах, І, 1962, 409); Вишивка, як правило, узгоджувалась з формою і кроєм одягу. Так, в жіночій сорочці вишивали .. чохли, поділ (Нар. тв. та етн., 1, 1966, 55); * Образно. Був похмурий день; дощ не йшов, але хмари клубочилися над самою землею. Їх поділ зачіпався за дерева (Сенч., Опов., 1959, 276).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поділ | поділи |
Родовий | поділу | поділів |
Давальний | поділові, поділу | поділам |
Знахідний | поділ | поділи |
Орудний | поділом | поділами |
Місцевий | на/у поділі | на/у поділах |
Кличний | поділе | поділи |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поділ | подоли |
Родовий | подолу | подолів |
Давальний | подолові, подолу | подолам |
Знахідний | поділ | подоли |
Орудний | подолом | подолами |
Місцевий | на/у подолі | на/у подолах |
Кличний | подоле | подоли |
поділити
ПОДІЛИТИ див. поділяти.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поділю | поділимо |
2 особа | поділиш | поділите |
3 особа | поділить | поділять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поділив | поділили |
Жіночий рід | поділила | |
Середній рід | поділило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поділімо | |
2 особа | поділи | поділіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поділивши |
подіти
ПОДІТИ, іну, інеш; наказ. сп. подінь; док., перех. 1. Те саме, що діти2. Василь спершу не знав, де його [ножика] і подіти; то заховає у кишені, то подума: а що як випаде? (Мирний, IV, 1955, 17); Він ніяково м'яв капелюха, не знав, куди його подіти (Коп., Вибр., 1948, 171); В'ється попіл ізраночку, Де ж поділи Оксаночку? (Мал., Звенигора, 1959, 234); Котились низом ниви, стелились горбами, повні, свіжі, багаті, та все чужі.. І навіть не людські, а панські. Нащо йому? Куди все подіне? (Коцюб., II, 1955, 42); - А ви їм нічого й не продавайте. - Як, матінко княгине? А де ж подіти наші хутра, мед, віск? (Скл., Святослав, 1959, 141).
@ Не знати, куди (де) подіти очі [від сорому і т. ін. ] - те саме, що Не знати, де діти очі [від сорому і т. ін. ] (див. дівати); Не знати, куди (де) подіти руки - почувати себе ніяково; соромитися. Гаркавий почервонів і, не знаючи, де подіти руки, переступав з ноги на ногу, наче стояв на голках або на битому склі (Кир., Вибр., 1960, 256); Не знати, куди (де) себе подіти - не знати, що зробити, за що взятися. Не знаючи,.. куди себе подіти, Раїса бігла до старої матушки (Коцюб., І, 1955, 324); Не знаючи, де себе подіти, Вихор брів навмання гамірними вулицями (Кучер, Чорноморці, 1956, 17); Ніде гріха подіти - те саме, що Ніде гріха діти (див. гріх). Ловили [пастушки] сорочками.. пічкуриків, били (ніде гріха подіти) жаб і виброджували цілий Сугаклей у пошуках глибокого місця (Ю. Янов., II, 1954, 155); Ніде правди подіти - те саме, що Ніде правди діти (див. дівати).
2. Втратити щось, загубити. [Гільзе:] А де я свою руку подів, про те знає король. Вже ж мені її не миші відгризли (Л. Укр., IV, 1954, 251).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подіну | подінемо |
2 особа | подінеш | подінете |
3 особа | подіне | подінуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | подів | поділи |
Жіночий рід | поділа | |
Середній рід | поділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подіньмо | |
2 особа | подінь | подіньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | подівши |