пожива
ПОЖИВА, и, ж. 1. Те, що живить організм, забезпечує його життєдіяльність. Явдоха почувала, що слабне.. Ягоди не давали достатньої поживи виснаженому тілові (Донч., III, 1956, 109); // Те, що їдять і п'ють, що є харчуванням людини; їжа. Пожива для всіх хорих дається..: хліб житній з пшеничним.. та м'ясо (Фр., IV, 1950, 178); Вона [комісія] констатувала, що головну поживу шахтарів [Канади] становлять гриби й корінці (Кулик, Записки консула, 1958, 127); // Харчові запаси, продовольство. Серединою вулиці тяглися вози з дровами, з мішками бульби, з хлібом і іншою поживою (Фр., І, 1955, 81); // Те, чим харчуються тварини, птахи і т. ін.; корм. Коли вечором я повернув додому і зазирнув до свойого пташка, то побачив, що він ані не доторкнувся до поживи (Фр., III, 1950, 252); Пісок, пісок, Та колючки - Пожива бідного верблюда (Шер., У день.., 1962, 22); // Те саме, що здобич 2. Раз Лев пішов поживи розглядать Та у тенета і піймався (Гл., Вибр., 1951, 26); Петляють по острову лисиці, вичікуючи на поживу (Тют., Вир, 1964, 47); * Образно. Катруся вже не раз казала, що якби була тоді панна не прийшла та не дала їй щось пити, то хто знає, чи не була б поживою смерті (Кобр., Вибр., 1954, 141).
@ На поживу; рідко В (у) поживу: а) для їжі, споживання. Серед туману соколом грає [Ігор], Сірих гусей, білих лебідок на поживу собі побиває (Мирний, V, 1955, 276); І мушка у павутинні, що в кутку, дзвенить в поживу павуку (Сос., II, 1958, 395); - Люди чужії велять у поживу собі приганяти Нашу худобу (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 345); б) щоб з'їв хто-небудь. - Мого ж Івасика було враз забито.. Так і кинули його у степу хижакам на поживу... (Тулуб, Людолови, І, 1957, 396).
2. перен. Легка нажива. Літ з десять був у нас суддею Глива. Да, знаєш, захотів на лакомий кусок, В Полтаву перейшов: там, кажуть, є пожива (Греб., І, 1957, 70); Запопадливі до поживи, баришу, ..пробуджують [Саливон з Гнатом] пожадні хутірські пристрасті (Горд., Дівчина.., 1954, 290); // Вигода, користь. - Яка пожива з їх [теперішніх людців]? .. Як з цапа молока!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 184).
3. перен. Те, що є матеріалом для певної діяльності, джерелом чого-небудь. Якщо проїхати по всьому Радянському Союзу, .. можна знайти безліч блискучого, дуже цікавого матеріалу, який необхідний як духовна пожива для виховання наших громадян (Довж., III, 1960, 226).
@ Давати (дати) поживу чому, для чого - сприяти виникненню, поширенню, розвиткові чого-небудь. Всі казки цікаві і дають поживу розумові, коли вони є оригінальні (Досв., Вибр., 1959, 14); Саме перебування [Пушкіна] на Україні дало багату поживу для поглиблення й покріплення цієї думки [про огидність гноблення людини людиною] (Рильський, III, 1956, 184).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пожива | поживи |
Родовий | поживи | пожив |
Давальний | поживі | поживам |
Знахідний | поживу | поживи |
Орудний | поживою | поживами |
Місцевий | на/у поживі | на/у поживах |
Кличний | поживо | поживи |
пожити
ПОЖИТИ1, живу, живеш, док. 1. Бути живим, жити якийсь час. Стара не довго ще пожила: на другий рік по весіллю вмерла (Вовчок, 1, 1955, 238); В Тетяни думка: поживу ще! У мене ж молоденький вік... (Тич., Зростай.., 1960, 33); // Вести активне, діяльне життя, мати насолоду від життя якийсь час. [Химка:] Хотілося молодій, як і другим пожити, часом і погуляти (Мирний, V, 1955, 221); Що там буде - не питаю, А сьогодні погуляю, Поживу (Олесь, Вибр., 1958, 286).
2. Перебувати, проживати де-небудь якийсь час. Пожила [Параска] півроку у свекра та свекрухи, та й знову у найми пішла (Мирний, IV, 1955, 355); [Василина:] Аго Олександрівно, поживіть у нас (Корн., II, 1955, 245).
3. Жити у який-небудь спосіб або в певних умовах якийсь час. Поки пан Халявський був конотопським сотником, так пожила [Зубиха] у розкоші (Кв.-Осн., II, 1956, 223); Він якнайтепліше закутався в свою заробітчанську одежину, бажаючи зігрітись і краще пожити хоча б у сні (Стельмах, II, 1962, 255).
@ Пожити в шкурі чиїй, якій - бути в чиєму-небудь або якому-небудь стані (звичайно поганому, незавидному) якийсь час. - Хай і вони [поміщики] в нашій шкурі поживуть! - вирвалось у Григорія Волошина (Стельмах, І, 1962, 369).
4. чим, перен. Знаходити задоволення в чому-небудь, бути захопленим чим-небудь якийсь час. Я теж часом хотів би.. пожити іншими, не кабінетного характеру, враженнями, освіжитися і спочити (Коцюб., III, 1956, 379).
5. Вести з ким-небудь спільне життя, перебувати з кимсь у певних стосунках якийсь час. - Восени весілля було, а після різдва і забрили [чоловіка]. Не дали і року пожити (Мирний, І, 1954, 238); [Кармелиха:] Устиме, хоч недовго поживи зо мною, хоч один рік (Вас., III, 1960, 237).
6. Почати жити спокійним, забезпеченим і т. ін. життям. - Добре, що закінчилась війна, тепер і пожити можна (Стельмах, II, 1962, 263).
ПОЖИТИ2 див. поживати2.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поживу | поживемо |
2 особа | поживеш | поживете |
3 особа | поживе | поживуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пожив | пожили |
Жіночий рід | пожила | |
Середній рід | пожило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поживімо | |
2 особа | поживи | поживіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поживши |