позавидувати
ПОЗАВИДУВАТИ, ую, уєш. Док. до завидувати. А лихий ворог позавидував йому [Чіпці], одняв землю (Мирний, І, 1949, 251); - Який у вас, паніматко, рай!.. мені здається, що Адам позавидував би, якби побачив ваш садок (Н.-Лев., III, 1956, 21); Хай хтось навіть в золотій кам'яниці, як жар-птиця, сидить, а він [Тимофій] і на це не позавидує (Стельмах, II, 1962, 29).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позавидую | позавидуємо |
2 особа | позавидуєш | позавидуєте |
3 особа | позавидує | позавидують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позавидував | позавидували |
Жіночий рід | позавидувала | |
Середній рід | позавидувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позавидуймо | |
2 особа | позавидуй | позавидуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позавидувавши |