позапинаний
ПОЗАПИНАНИЙ а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позапинати. Шатро всередині було позапинане килимами (Н.-Лев., III, 1956, 275); Тютюновий дим заволікав усе навколо, збільшуючи морок кімнати, до якої і без того ледве пробивалося світло із кількох цілих шибок, позабиваних дошками та позапинаних ганчір'ям вікон (Досв., Вибр., 1959, 174); // позапинано, безос. присудк. сл. В хаті світиться, вікна позапинано смугастими завісками (Ле, Історія радості, 1947, 314).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позапинаний | позапинана | позапинане | позапинані |
Родовий | позапинаного | позапинаної | позапинаного | позапинаних |
Давальний | позапинаному | позапинаній | позапинаному | позапинаним |
Знахідний | позапинаний, позапинаного | позапинану | позапинане | позапинані, позапинаних |
Орудний | позапинаним | позапинаною | позапинаним | позапинаними |
Місцевий | на/у позапинаному, позапинанім | на/у позапинаній | на/у позапинаному, позапинанім | на/у позапинаних |