покартати
ПОКАРТАТИ, аю, аєш, док., перех. Гостро засуджуючи, полаяти, посварити. Словами покартай його, а не бий (Номис, 1864, № 3870); - Та мене чоловік мій ніколи словом недобрим не покартав (Вовчок, І, 1955, 184); Дідусь у жилетці покартав винуватця нічної метушні, пояснив йому, що красти - то найбільший злочин (Збан., Єдина, 1959, 123).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покартаю | покартаємо |
2 особа | покартаєш | покартаєте |
3 особа | покартає | покартають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покартав | покартали |
Жіночий рід | покартала | |
Середній рід | покартало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покартаймо | |
2 особа | покартай | покартайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | покартавши |