полк
ПОЛК, полку і полка, ч. 1. Військова одиниця з самостійним управлінням і господарством, яка входить переважно до складу дивізії або бригади. З кріпосної брами вилетів гусарський полк, краса всіх кінних полків (Довж., І, 1958, 263); Кінний полк червоних із-за горба вихором налетів (Головко, І, 1957, 103); Самієвський полк працював ревно, спокійно й діловито, як величезна майстерня (Гончар, III, 1959, 342); // розм. Місце розташування цієї одиниці. [Кузьма:] Іди у полк... Підготуй хоч кілька чоловік з своєї роти... (Корн., I, 1955, 169); Черниш знав, що Брянський у полку на партзборах (Гончар, III, 1959, 37)
2. тільки мн., поет. Військо, армія. То ж ви [Святославенки] теє лихо збудили, Що батько ваш, Святослав київський, приспав, Як грізно тіпав Половців своїми хоробрими полками (Мирний, V, 1955, 268); Полки змітаючи ворожі, ти [Вітчизна] перемогу здобула (Рильський, III, 1961, 96); * Образно. Лаштуючися відлітати, Щороку сині ластівки Край нашої, мій друже, хати Шикують на дроту полки (Рильський, III, 1961, 120); * У порівн. Внизу стояли могутні дерева, наче вишикувані полки, готові в кожну мить піти на штурм голих верхів (Томч., Готель.., 1960, 21).
3. кого, чого, перен. Велика кількість кого-, чого-небудь. А там кварталами Берліна ідуть, ідуть робітники... підвів рейхстаг ворожі стіни і жандармерії полки (Сос., І, 1957, 309).
4. На Україні в XVI-XVIII ст. - військова й адміністративно-територіальна одиниця. По городам [городах] всяк полк назвався, По шапці всякий розличався [розрізнявся], Вписали військо під ранжир (Котл., І, 1952, 187); - От і давай ділити по полках Україну: одні села до одного полку, а другі до другого тягнуть (П. Куліш, Вибр., 1969, 117).
$ Нашого полку прибуло - нас стало більше, збільшилося таких людей, як ми. - І я з вами.. Воювали разом, тепер працюватимемо разом. - Значить, нашого полку прибуло, - весело сказав Сидорчук (Жур., Дорога.., 1948, 182); Побачивши гостя, Степка зойкнула і швидко прикрила рукою рота. Юхим відклав баяна, обнявся з Гайвороном: - Нашого полку прибуло! (Зар., На.. світі, 1967, 103).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полк | полки |
Родовий | полку | полків |
Давальний | полкові, полку | полкам |
Знахідний | полк | полки |
Орудний | полком | полками |
Місцевий | на/у полку | на/у полках |
Кличний | полку | полки |
полковий
ПОЛКОВИЙ, а, е. Прикм. до полк 1, 2, 4. Полковий писар щось до нас добирається і так і підгляда, щоб мокрим рядном на нас напасти (Кв.-Осн., II, 1956, 160); Знову - вже вдруге сьогодні - йому [Кобзареві] згадався полковий агітатор (Жур., Дорога.., 1948, 201); Вперше Миргород згадується в літописах, датованих XV століттям, як сотенне, а пізніше як полкове місто (Визначні місця Укр., 1958, 464); // Належний полкові. - Я саме переправляю через річку поранених і полкове майно, а ввечері і я рушатиму слідом (Ю. Янов., II, 1958, 221); - Для послів звелів запрягати угорських коней з полкової стайні (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 72); // у знач. ім. полковий, вого, ч., заст. Офіцер полку. Одного разу дожидали в нас полкових з міста (Вовчок, І, 1955, 109).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | полковий | полкова | полкове | полкові |
Родовий | полкового | полкової | полкового | полкових |
Давальний | полковому | полковій | полковому | полковим |
Знахідний | полковий, полкового | полкову | полкове | полкові, полкових |
Орудний | полковим | полковою | полковим | полковими |
Місцевий | на/у полковому, полковім | на/у полковій | на/у полковому, полковім | на/у полкових |