половинчатий
ПОЛОВИНЧАТИЙ, а, е. 1. Який складається із стулок; стулковий.
2. перен. Позбавлений цілісності, послідовності; невизначений, компромісний. Половинчате ставлення до робітничого руху неминуче веде до фактичного відсторонення від нього.. (Ленін, 6, 1969, 350); // Непослідовний у своїх вчинках, поглядах (про людину). Жуан.. половинчатий і в «чесних», і в «безчесних» ділах (Рад. літ-во, 2, 1965, 24).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | половинчатий | половинчата | половинчате | половинчаті |
Родовий | половинчатого | половинчатої | половинчатого | половинчатих |
Давальний | половинчатому | половинчатій | половинчатому | половинчатим |
Знахідний | половинчатий, половинчатого | половинчату | половинчате | половинчаті, половинчатих |
Орудний | половинчатим | половинчатою | половинчатим | половинчатими |
Місцевий | на/у половинчатому, половинчатім | на/у половинчатій | на/у половинчатому, половинчатім | на/у половинчатих |