поліг
ПОЛІГ, логу, ч. 1. діал. Низовинна рівнина. Як би щасливу дорогу Вибрати з трьох, що лягли по пологу? (Щог., Поезії, 1958, 425).
2. діал. Покіс. Вже скосили траву, і з її пологів ішов отой густий, вогкий запах гірських цвітів (Фр., III, 1950, 85).
3. рідко. Те, чим закривають що-небудь, завішуючи або покриваючи його; запинало. В одкинутий поліг намету ввірвався вітер (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 106).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поліг | пологи |
Родовий | пологу | пологів |
Давальний | пологові, пологу | пологам |
Знахідний | поліг | пологи |
Орудний | пологом | пологами |
Місцевий | на/у пологу | на/у пологах |
Кличний | пологу | пологи |
полог
ПОЛОГ, у, ч. 1. Те, чим закривають що-небудь, завішуючи чи покриваючи його. Обстанова: спальня сотничихи; в кутку ліжко з пологом; кругом дивани й дзи-глики (Стор., І, 1957, 288); Невеличка хаточка розбита була надвоє зеленим пологом (Мирний, III, 1954, 290); Моряки подарували щасливим батькам гарненьку поліровану колиску роботи корабельного тесляра з величезним тюлевим пологом від комашні (Тулуб, В степу.., 1964, 343); * У порівн. А там знизу, з лук Пслових, білим курищем здіймається туман, піднімається вгору, чіпляючись за дерева, за траву і, наче білим пологом, прикриває її [зеленої гірки] ноги (Мирний, IV, 1955, 168).
2. перен., поет. Те, що огортає, окутує, обволікає собою. У повітрі тихо; туман чи кіптяга зависли у ньому, здіймаються над степом димчатим пологом (Мирний, IV, 1955, 321).
^ Полог лісу (дерев, насаджень і т. ін. ) - з'єднані крони дерев майже однакової висоти. Крони їх [дуба і вільхи] розміщувалися помітно вище над пологом навколишнього лісу (Укр. бот. ж., XVII, 1, 1960, 87); Скумпія - посухостійка і світлолюбна рослина, однак вона розвивається і під пологом інших деревних порід (Наука.., 7, 1956, 21).
3. рідко. Те саме, що пологи (див. пологи1). Ходить, блудить нещасливий В далекій дорозі... А там жінка молоденька Лежить у полозі (Рудан., Тв., 1956, 84); Сільська дячиха погадала собі, як вона третього дня по полозі вже сапала на городі (Хотк., II, 1966, 366).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полог | пологи |
Родовий | пологу | пологів |
Давальний | пологові, пологу | пологам |
Знахідний | полог | пологи |
Орудний | пологом | пологами |
Місцевий | на/у пологзі, пологу | на/у пологах |
Кличний | пологу | пологи |
пологи
ПОЛОГИ1, ів, мн. Фізіологічний процес виходу плода з тіла матері; роди. Консультації для вагітних, спеціальні будинки відпочинку для них, відпустки до і після пологів відбивають піклування держави про дитину ще до її народження (Анат. і фізіол. люд., 1957, 187); На третій-четвертий день після пологів, кусаючи уста, вона знову виходила з немовлям на панське поле (Стельмах, І, 1962, 221); Богдана, ще знесилена після пологів, та й, власне, зовсім не знайома з своїм дядьком, великої охоти до бесідування не виявляла (Загреб., Шепіт, 1966, 402).
ПОЛОГИ2, ів, мн. Степова рівнина, низовина, що полого, поступово спускається до берега річки. Збирає Катря дівчат: - Дівчатонька! Ходімо ми на могилу! - ..Ні, лучче [краще] вже на пологи, в степ! (Вовчок, І, 1955, 183).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пологи | |
Родовий | пологів | |
Давальний | пологам | |
Знахідний | пологи | |
Орудний | пологами | |
Місцевий | на/у пологах | |
Кличний | пологи |