полупаний
ПОЛУПАНИЙ, а, е, діал. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до полупати. Дрова були не тілько поскидані з воза, але також порубані, полупані і поскладані на купу (Фр., III, 1950, 142).
2. у знач. прикм. Який полупався, потріскався; облуплений, потрісканий. Оселя подірчавіла, покришка на димарі зсунулась, стіни полупані, оббиті... (Мирний, І, 1954, 89); На порепаному та полупаному віку скрині сяяла ціла картина (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 60).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | полупаний | полупана | полупане | полупані |
Родовий | полупаного | полупаної | полупаного | полупаних |
Давальний | полупаному | полупаній | полупаному | полупаним |
Знахідний | полупаний, полупаного | полупану | полупане | полупані, полупаних |
Орудний | полупаним | полупаною | полупаним | полупаними |
Місцевий | на/у полупаному, полупанім | на/у полупаній | на/у полупаному, полупанім | на/у полупаних |