поліг
ПОЛІГ, логу, ч. 1. діал. Низовинна рівнина. Як би щасливу дорогу Вибрати з трьох, що лягли по пологу? (Щог., Поезії, 1958, 425).
2. діал. Покіс. Вже скосили траву, і з її пологів ішов отой густий, вогкий запах гірських цвітів (Фр., III, 1950, 85).
3. рідко. Те, чим закривають що-небудь, завішуючи або покриваючи його; запинало. В одкинутий поліг намету ввірвався вітер (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 106).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поліг | пологи |
Родовий | пологу | пологів |
Давальний | пологові, пологу | пологам |
Знахідний | поліг | пологи |
Орудний | пологом | пологами |
Місцевий | на/у пологу | на/у пологах |
Кличний | пологу | пологи |
полягти
ПОЛЯГТИ1 див. полягати 1.
ПОЛЯГТИ2 див. полягати2.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поляжу | поляжемо |
2 особа | поляжеш | поляжете |
3 особа | поляже | поляжуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поліг | полягли |
Жіночий рід | полягла | |
Середній рід | полягло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поляжмо | |
2 особа | поляж | поляжте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | полігши |