помантачити
ПОМАНТАЧИТИ, чу, чиш, док. 1. перех. Погострити мантачкою всі або багато кіс (див. коса2). Уже він і коси помантачив, уже й попробував, чи добре косять,.. а в хаті й не думали прокидатися (Тют., Вир, 1964, 224).
2. перех. і без додатка. Мантачити якийсь час. Раз по раз махаєш косою, помантачиш її трохи і знову косиш (Минко, Моя Минківка, 1962, 77).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помантачу | помантачимо |
2 особа | помантачиш | помантачите |
3 особа | помантачить | помантачать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | помантачив | помантачили |
Жіночий рід | помантачила | |
Середній рід | помантачило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помантачмо | |
2 особа | помантач | помантачте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | помантачивши |