поморити
ПОМОРИТИ, морю, мориш, док., перех. 1. Заморити (у 1 знач.) всіх або багатьох. Де взялася на людей морія [мор], Поморила дев'ять братів милих, Зосталася.. ненька (Перв., Слов. балади, 1946, 61); // рідко. Отруїти всіх або багатьох. Пеклись тут [у пеклі] гарні молодиці.., Що замуж [заміж] за старих ходили І мишаком їх поморили (Котл., І, 1952, 140).
2. перен., розм. Довести до виснаження, знемоги усіх або багатьох. Щоб не поморити голодом сім'ї, Млинковський пускавсь на хитрощі; виїжджав найнятими кіньми з дому до першого села, просив у батюшки усякої харчі (Н.-Лев., III, 1956, 183).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поморю | поморимо |
2 особа | помориш | поморите |
3 особа | поморить | поморять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поморив | поморили |
Жіночий рід | поморила | |
Середній рід | поморило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поморімо | |
2 особа | помори | поморіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поморивши |