понависати
ПОНАВИСАТИ, ає, аємо, аєте, док. 1. Нависнути (про якусь кількість чого-небудь). - Я часто вже крізь тин очима попасав, Який чудовий плід там скрізь понависав (Фр., XIII, 1954, 377); Джеря був сивий, аж білий. Густі сиві брови низько понависали й закривали очі (Н.-Лев., II, 1956, 262); // чим. Звісити багато чого-небудь. Великі дерева понависали над їм [ним] своїм кудлатим чорним гіллям (Гр., II, 1963, 253).
2. Тримаючись за що-небудь, повиснути (про багатьох). Черниш.., виправляючи напрям свого човна, люто гукав незнайомим потопаючим, щоб хапались за нього. Вони понависали довкола бортів, мовчки захлинаючись водою (Гончар, III, 1959, 352); Дівчата понависали на воротях.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понависаю | понависаємо |
2 особа | понависаєш | понависаєте |
3 особа | понависає | понависають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понависав | понависали |
Жіночий рід | понависала | |
Середній рід | понависало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понависаймо | |
2 особа | понависай | понависайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понависавши |