понакладати
ПОНАКЛАДАТИ, аю, аєш і рідко ПОНАКЛАСТИ, аду, адеш, док., перех. Покласти багато чого-небудь різного в одне місце. Маланка з діточками йшла пішки, лише на віз понакладала, що захопила з хати (Кобр., Вибр., 1954, 199); - Дивись, і бархатна курточка, і светр, і сукняна матроска, і пальто! - Ой, це все бабуся понакладала! - скрививши губи, мовив Тіма (Ів., Таємниця, 1959, 42); // Покласти багато чого-небудь у багатьох місцях. Мужик, звичайно, впугається в одежу, як на ярмарок, та ще й понакладає сього й того і за пазуху, і в кишені, і в відлогу (Н.-Лев., І, 1956, 59); На лаврах та кипарисах лежать білі платочки снігу, так і здається, що се хтось понакладав на них вати, граючи «в зиму» (Л. Укр., V, 1956, 214); // Наповнити чим-небудь багато чогось. Робота в руках не горіла, як спершу. Отже сяк-так понакладали [товариші] вози (Мирний, І, 1949, 280).
@ Головою понакладати - те саме, що Головою накласти (про багатьох) (див. голова). - А бодай ви головою понакладали, .. анахтеми, погибелі на вас немає!- почала клясти мати [парубків], звертаючись до вікна (Вас., І, 1959, 199).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понакладаю | понакладаємо |
2 особа | понакладаєш | понакладаєте |
3 особа | понакладає | понакладають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понакладав | понакладали |
Жіночий рід | понакладала | |
Середній рід | понакладало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понакладаймо | |
2 особа | понакладай | понакладайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понакладавши |