попоговорити
ПОПОГОВОРИТИ, ворю, вориш, док., розм. Говорити багато разів; говорити тривалий час. - Ви, Прокоповичу, його мало знали, а я то чималенько з ним попоговорив (Іщук, Вербівчани, 1961, 99).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попоговорю | попоговоримо |
2 особа | попоговориш | попоговорите |
3 особа | попоговорить | попоговорять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попоговорив | попоговорили |
Жіночий рід | попоговорила | |
Середній рід | попоговорило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попоговорімо | |
2 особа | попоговори | попоговоріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попоговоривши |