попоплакати
ПОПОПЛАКАТИ, ачу, ачеш, док., розм. Плакати багато разів, тривалий час; наплакатися добре. Провела його за село, того чоловіка, попоплакала... (Вовчок, І, 1955, 12); Що вона попоплакала.. так годів зо три або й з чотири (Барв., Опов.., 1902, 112); - Тобі, Явдохо, наказ: перебиратись з дочкою у двір.. - Господи! що ми тоді з матір'ю попоплакали та попокляли свою долю! (Мирний, III, 1954, 163).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попоплакачу | попоплакачемо |
2 особа | попоплакачеш | попоплакачете |
3 особа | попоплакаче | попоплакачуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попоплакав | попоплакали |
Жіночий рід | попоплакала | |
Середній рід | попоплакало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попоплакачмо | |
2 особа | попоплакач | попоплакачте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попоплакавши |