попотужити
ПОПОТУЖИТИ, тужу, тужиш, док., розм. Тужити тривалий час; натужитися дуже. Як вигнала мене свекруха, .. що я попотужила (Барв., Опов.., 1902, 483); // Тужити якийсь час, потужити трохи. Бачить Остап - лежить при дорозі козак вбитий.. Ми б, ви та я, попотужили, може, й поплакали та й дали собі покій, а Остап ні - собі покою не давав (Вовчок, І, 1955, 328).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попотужу | попотужимо |
2 особа | попотужиш | попотужите |
3 особа | попотужить | попотужать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попотужив | попотужили |
Жіночий рід | попотужила | |
Середній рід | попотужило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попотужімо | |
2 особа | попотужи | попотужіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попотуживши |