попоїздити
ПОПОЇЗДИТИ, їжджу, їздиш, док., розм. 1. Їздити тривалий час; поїздити багато. Довгенько-таки попоїздили, ще раз перевернулись, поки натрапили на шлях (Стор., І, 1957, 106); Попоїздили по світах, поки Бачура служив (Чаб., Тече вода.., 1961, 41); Як попоїздили, так і набрали собі усякого звіра (Сл. Гр.); // Використовуватися для їзди тривалий час. Балагула обшарпана, обідрана; видко, що попоїздила чимало (Крим., Вибр., 1965, 387).
2. на кому, перен. Використовувати в своїх інтересах кого-небудь тривалий час. - Вимоги у мене до вас будуть такі високі, що ви щоразу пищатимете.. Ну й попоїжджу я на вас (Шовк., Інженери, 1956, 409).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попоїжджу | попоїздимо |
2 особа | попоїздиш | попоїздите |
3 особа | попоїздить | попоїздять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попоїздив | попоїздили |
Жіночий рід | попоїздила | |
Середній рід | попоїздило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попоїздьмо | |
2 особа | попоїздь | попоїздьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попоїздивши |