поприще
ПОПРИЩЕ, а, с. 1. книжн., рідко. Сфера, галузь людської діяльності; нива, поле. Доведемо, що на поприщі мирної праці ми зуміємо виявляти ще більші чудеса героїзму і перемоги, ніж на поприщі війни проти експлуататорів! (Ленін, 40, 1974, 120); Свою перевагу над капіталізмом могутня соціалістична співдружність демонструє передусім на господарському поприщі (Ком. Укр., 12, 1963, 7); На поприщі науки.
2. Давня міра довжини; гони (див. гони2 1). - Дідусю! А до Володимира ще далеко? - І далеко, і недалеко, - тягне дідусь, і в його очах спалахують лукаві іскринки. - Поприщ буде двадцять і п'ять (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 134); Вздовж ріки Хебар Самуїл пройшов майже до самого Одрина, потім спинився за два поприща від города (Загреб., Диво, 1968, 269).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поприще | поприща |
Родовий | поприща | поприщ |
Давальний | поприщу | поприщам |
Знахідний | поприще | поприща |
Орудний | поприщем | поприщами |
Місцевий | на/у поприщі | на/у поприщах |
Кличний | поприще | поприща |