попростувати
ПОПРОСТУВАТИ, ую, уєш, док. Піти, вирушити куди-небудь, у якомусь напрямку; попрямувати. Тим часом, як гості пили варенуху, в двір увійшли цигани й попростували до клуні (Н.-Лев., III, 1956, 79); Максим Кривоніс передав коня джурі і, розминаючи ноги, попростував до отаманового куреня (Панч, Гомон. Україна, 1954, 60); Хлопці звернули з шосейної дороги, попростували в той бік, де за сосновим бором та густими кущами хлюпав широководий Дніпро (Збан., Курил. о-ви, 1963, 39); Данилко з прадідом Данилом вийшли з села, попростували в степ, просто на південь (Ю. Янов., II, 1958, 186); // Піти безпосередньо за ким-небудь. Менші дочки попростували за ними слідком, заглядаючи в світлицю через одчинені двері (Н.-Лев., III, 1956, 43).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попростую | попростуємо |
2 особа | попростуєш | попростуєте |
3 особа | попростує | попростують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попростував | попростували |
Жіночий рід | попростувала | |
Середній рід | попростувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попростуймо | |
2 особа | попростуй | попростуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попростувавши |