попруга
ПОПРУГА, и, ж. 1. Частина кінської збруї - широкий ремінь, який затягують попід черевом коня, закріплюючи сідло (чи сіделко). Чабан Федь похапцем сідлав коня, затягуючи міцно попругу (Смолич, V, 1959, 698); Сагайдачний підвівся, обійшов коня, послабив йому попругу, зняв сідло, повід, ніби назавжди звільняючи його від рабства (Тулуб, Людолови, II, 1957, 512); Верхівець зупинив коня. Він поклав йому на шию поводи, якийсь час постояв на стременах, встав, відпустив попругу і дав йому вхопити трави (Чорн., Визвол. земля, 1950, 111).
2. перен. Довга вузька смуга чого-небудь. Край неба жевріло рожевим огнем; горіло і миготіло ясним полум'ям. Серед того зарева стовпом стояла кривава попруга (Мирний, І, 1954, 317); Та ба, ось межа! Ся попруга вузька Несильну їх [бідняків] силу роздерла на части [частини] (Фр, X, 1954, 178); *У порівн. Мов синім вишита попруга, діброву річка проріза... (Тич., II, 1957, 235).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | попруга | попруги |
Родовий | попруги | попруг |
Давальний | попрузі | попругам |
Знахідний | попругу | попруги |
Орудний | попругою | попругами |
Місцевий | на/у попрузі | на/у попругах |
Кличний | попруго | попруги |
попруг
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | попруг | попруги |
Родовий | попруга | попругів |
Давальний | попругові, попругу | попругам |
Знахідний | попруг | попруги |
Орудний | попругом | попругами |
Місцевий | на/у попругу | на/у попругах |
Кличний | попругу | попруги |