поп-музика
ПОП-МУЗИКА, -и, ж. Напрям у сучасному музичному мистецтві, розрахований на невибагливого, масового слухача; музика, написана в дусі цього напряму; охоплює різноманітні стилі, жанри та напрями масового музикування; феномен поп-музики сформувався передусім в англомовних країнах Заходу як явище молодіжної культури; інструментальні ресурси поп-музики обмежені, як правило, електрогітарами иа ударними музичними інструментами з епізодичним застосуванням саксофонів та інших, зокрема екзотичних інструментів; для сучасної поп-музики велике значення відіграє електронна апаратура; мелодії, як правило, нескладні, ритмічні, легко запам'ятовуються; вокальний стиль поп-музики характеризується мелодійною та емоційною манерою виконання, застосуванням «відкритого» звука, наближенням до мовлення співом, демонстративно «непоставленими» голосами, неприродною теситурою, з широким використанням екстатичних вигуків, стогонів, завивань та інших ефектів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поп-музика | |
Родовий | поп-музики | |
Давальний | поп-музиці | |
Знахідний | поп-музику | |
Орудний | поп-музикою | |
Місцевий | на/у поп-музиці | |
Кличний | поп-музико |