поранковий
ПОРАНКОВИЙ, а, е, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий. Він знав, що се встає поранковий вітер, який швидко розіб'є до решти густу мряку, що нависла над горою (Фр., III, 1950, 85); У снах жінці поскрипують нові кленові двері, на ясних, як сльоза, вікнах сяє поранкове сонце (Стельмах, І, 1962, 221); У світлі поранковому над ним [джерелом] Стара верба схилялася уклінно (Перв., І, 1958, 212).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поранковий | поранкова | поранкове | поранкові |
Родовий | поранкового | поранкової | поранкового | поранкових |
Давальний | поранковому | поранковій | поранковому | поранковим |
Знахідний | поранковий, поранкового | поранкову | поранкове | поранкові, поранкових |
Орудний | поранковим | поранковою | поранковим | поранковими |
Місцевий | на/у поранковому, поранковім | на/у поранковій | на/у поранковому, поранковім | на/у поранкових |
поранок
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поранок | поранки |
Родовий | поранку | поранків |
Давальний | поранкові, поранку | поранкам |
Знахідний | поранок | поранки |
Орудний | поранком | поранками |
Місцевий | на/у поранку | на/у поранках |
Кличний | поранку | поранки |