порахувати
ПОРАХУВАТИ, ую, уєш, док. 1. перех. і без додатка. Док. до рахувати. - Чи їх троє, чи четверо? - мучило Соломію питання, й вона ніяк не могла порахувати (Коцюб., І, 1955, 385); Розпродали [селяни] добро, порахували гроші й зайшли до корчми (Казки Буковини.., 1968, 37).
На пальцях однієї руки можна порахувати, у знач. присл. - дуже мало. - Скільки голосів зібрали ваші поправки до наказу делегатам..? .. - На пальцях одної руки можна порахувати, - доказала Супрун (Головко, II, 1957, 464).
@ Порахувати ребра кому - сильно побити кого-небудь. Скакав [Псякревський] з воза на віз і бив усе за рядом доти, поки не перебив усі горшки на ярмарку. Торговці у відповідь порахували йому ребра і потягли його до поліції (Казки Буковини.., 1968, 43).
2. неперех. Рахувати якийсь час, до певного числа. - Ви вже п'ять [чарок] випили! - з обуренням гукала Раїса.. - Яка з вас учителька, до п'яти порахувати не годні: я випив чотири, а не п'ять (Коцюб., І, 1955, 321).
3. до кого, перех., розм., рідко. Зарахувати кого-, що-небудь до якогось розряду, групи і т. ін. Вона ж, мовби від нього навчилася бути здержаною.., також не дала по собі пізнати, що порахувала його до вибраних (Мак., Вибр., 1954, 34); // чим, яким. Скласти певну думку про когось, визнати кимсь. Не судилося колишньому сталінградцеві мчати на виручку до бойового друга. Чекатиме він відповіді й не діждеться. І порахує мертвим Семена Ларивоновича (Ю. Янов., II, 1954, 139).
4. неперех., заст. Помізкувати, подумати. Там уже порахуємо, що треба робити (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порахую | порахуємо |
2 особа | порахуєш | порахуєте |
3 особа | порахує | порахують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порахував | порахували |
Жіночий рід | порахувала | |
Середній рід | порахувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порахуймо | |
2 особа | порахуй | порахуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | порахувавши |