порозганяти
ПОРОЗГАНЯТИ, яю, яєш і ПОРОЗГОНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Розігнати, вигнати звідкись усіх або багатьох. Вже свінуло, вже й ніч минула, а танці не переставали, поки сам о. Хведор не порозганяв, жартуючи, паннів і паничів спати (Н.-Лев., І, 1956, 147); *У порівн. - Дивлюсь, з одного боку двері зачинені; людей нема, неначе сам нечистий.. порозганяв (Н.-Лев., І, 1956, 68); // Примусити розійтися. Може б ще довго гвалтували [піщани], коли б прикладами ротів їм не заціпили... Порозганяли їх по домівках (Мирний, І, 1949, 189); Зрештою Андрій не витерпів: підбіг до дітей, вихопив у одного гарбузячу дудку й почав їх тіпати нею по плечах. Порозгонив (Вас., II, 1959, 241); // Перемігши в бою, в бійці, змусити тікати. - Із смердами воювати! - хвалькувато реготався він. - Я їх порозганяю, як собак (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 122).
2. розм. Довести рух усіх або багатьох (машин, коней і т. ін.) до великої швидкості.
3. кому що, безос., розм. Стати опухлими, порозпухати (про частини тіла, обличчя).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порозганяю | порозганяємо |
2 особа | порозганяєш | порозганяєте |
3 особа | порозганяє | порозганяють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порозганяв | порозганяли |
Жіночий рід | порозганяла | |
Середній рід | порозганяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порозганяймо | |
2 особа | порозганяй | порозганяйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | порозганявши |