поруга
ПОРУГА, и, ж., рідко. Те саме, що наруга. [Герцик:] Братці! Багато вам ляхи робили лиха; Ви все терпіли - я терпіть не хочу! Піду до його зараз та й уб'ю... Уб'ю... Отсим пістолем встрелю! От як!! Що після буде, хай і буде! Лучче Смерть, ніж така недоля і поруга! (Кост., І, 1967, 225); - Знати, наважились вони [татари], - вів далі сотник, - аби перерізати нас всіх до єдиного або забрати, як бидло, живцем: нас - під червону таволгу, на неволю і каторгу во галер, а жінок, і дочок, і сестер - на всесвітній глум, на поругу... (Стар., Облога.., 1961, 10); Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу, піднялася відплатити за зневагу прав своїх, за поругу звичаїв, за безчинства чужоземних панів, за пригноблення, за все, що живило з давніх-давен сурову ненависть козаків (Довж., І, 1958, 272).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поруга | поруги |
Родовий | поруги | поруг |
Давальний | порузі | поругам |
Знахідний | поругу | поруги |
Орудний | поругою | поругами |
Місцевий | на/у порузі | на/у поругах |
Кличний | поруго | поруги |