порука
ПОРУКА, и, ж. 1. Запевнення, гарантія в чому-небудь; прийнята на себе відповідальність за когось. Леон тепер жалував троха, що вчора поквапився дати Бенедьові тоту поруку (Фр., V, 1951, 392); Ніхто тобі векселя не підпише, коли ти безземельний; і порука твоя нікому не потрібна (Томч., Жменяки, 1964, 41); Порука і застава, встановлені третьою особою в забезпечення зобов'язання, припиняються з переводом боргу, коли заставодавець або поручитель не дали згоди відповідати і за нового боржника (Цив. кодекс УРСР, 1950, 25).
Бути порукою в чому - служити гарантією чого-небудь; з повною відповідальністю запевняти кого-небудь у чомусь. [Пархім (радісно) :] Бери млина, ей-богу, бери! П'ятдесят карбованців дай громаді наперед, і я тобі порукою, що діло буде в твоїх руках (Кроп., IV, 1959, 352); Давати (дати) поруку за кого - що - ручатися за кого-, що-небудь; брати на себе відповідальність за когось. - Я дав поруку за вас, і тепер поздоровляю вас з місцем (Н.-Лев., III, 1956, 348); Лихо, коли за лихого поруку дає поручитель (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 146); Кругова порука див. круговий; На поруки брати (взяти) кого - брати на себе відповідальність за умовне звільнення кого-небудь з-під варти. Вранці Оленчук з'явився в штаб і без довгих пояснень заявив Килигеєві, що згоден взяти капітана Дьяконова на поруки (Гончар, II, 1959, 36); На поруки випустити (звільнити) кого - умовно випустити кого-небудь з-під варти на відповідальність певної особи або колективу. В тюрмі він був захворів - тепер звільнили на поруки (Сміл., Сад, 1952, 175).
2. чого. Джерело, основа чого-небудь; умова, що забезпечує успіх чогось; запорука. - Де ті сили в мене для боротьби? Де той гарт, що міг би служити порукою перемоги? (Коцюб., І, 1955, 158); Що труд створив, культура і наука - не піде прахом в атомнім диму: тому Союз Радянський - запорука і наш народ - порукою тому! (Гонч., Вибр., 1959, 232); // рідко. Свідчення, доказ чого-небудь. Десь думає [князь], як тяженько княжить Без войська [війська] і без бука, Бо ось головою поважно хита, А то - дум поважних порука (Фр., XIII, 1954. 423).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | порука | поруки |
Родовий | поруки | порук |
Давальний | поруці | порукам |
Знахідний | поруку | поруки |
Орудний | порукою | поруками |
Місцевий | на/у поруці | на/у поруках |
Кличний | поруко | поруки |