порізнений
ПОРІЗНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до порізнити.
2. у знач. прикм. Не з'єднаний з іншими однорідними предметами, елементами; окремий. Павло сів щось писати на порізнених клаптях паперу (Л. Укр., III, 1952, 590); // Який не має зв'язку з іншими; роз'єднаний, поодинокий. Лиха доля, зачепивши крайком слізьми змоченого крила життя Іванове та Мотрине, майнула на інші хати з більшими недостачами, злиднями - на кріпацькі хати порізнених людей... (Мирний, II, 1954, 109); На правому березі ще де-не-де безнадійно змагалися окремі, спонукані одчаєм, порізнені загони шляхти (Кач., Вибр., 1959, 85).
3. у знач. прикм. Який не має внутрішньої єдності, згуртованості, цілісності. Бажав би я, мій рідний краю,.. Щоб Русь порізнена устала З-під віковічного ярма І квітом повним розцвітала У згоді з ближніми всіма! (Граб., І, 1959, 78).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | порізнений | порізнена | порізнене | порізнені |
Родовий | порізненого | порізненої | порізненого | порізнених |
Давальний | порізненому | порізненій | порізненому | порізненим |
Знахідний | порізнений, порізненого | порізнену | порізнене | порізнені, порізнених |
Орудний | порізненим | порізненою | порізненим | порізненими |
Місцевий | на/у порізненому, порізненім | на/у порізненій | на/у порізненому, порізненім | на/у порізнених |