посинілий
ПОСИНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до посиніти. Сонце вже перекотилося за верби й осокори і чітко малювало рухливі верховини у знов посинілому небі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 116); // у знач. прикм. На солому одкинулась мертва рука І звисає холодна, важка, посиніла (Л. Укр., IV, 1954, 265); Дивлюся на свої босі посинілі ноги, важко зітхаю і плентаюсь до хати, щоб не схопити маминого запотиличника (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 11).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посинілий | посиніла | посиніле | посинілі |
Родовий | посинілого | посинілої | посинілого | посинілих |
Давальний | посинілому | посинілій | посинілому | посинілим |
Знахідний | посинілий, посинілого | посинілу | посиніле | посинілі, посинілих |
Орудний | посинілим | посинілою | посинілим | посинілими |
Місцевий | на/у посинілому, посинілім | на/у посинілій | на/у посинілому, посинілім | на/у посинілих |