поскручуваний
ПОСКРУЧУВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до поскручувати. З-за лісу, звідки виринав шлях, аж на річку виїхали вершники. Передні тримали поскручувані на ратищах корогви (Ле, Наливайко, 1957, 296); Кобза і Марко духом поперетинали ремені, котрими поскручувані були руки у козаків (Стор., І, 1957, 389); // поскручувано, безос. присудк. сл. Ледве тримаючись на ногах од тортур перед стратою, чоловіки й жінки підбадьорювали одне одного й шкодували, що руки їхні поскручувано колючим дротом, - уже б вони показали катам (Ю. Янов., Мир, 1956, 163).
2. у знач. прикм. Який скрутився, став скрученим (про багато чого-небудь). В декотрих старців голови на поскручуваних в'язах затрусились, аж затіпались, неначе в пропасниці (Н.-Лев., IV, 1956, 291); З неба дихало пеклом.. Боляче було дивитися на поскручувану і вже піджовклу кукурудзу (Ком. Укр., 4, 1970, 53).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поскручуваний | поскручувана | поскручуване | поскручувані |
Родовий | поскручуваного | поскручуваної | поскручуваного | поскручуваних |
Давальний | поскручуваному | поскручуваній | поскручуваному | поскручуваним |
Знахідний | поскручуваний, поскручуваного | поскручувану | поскручуване | поскручувані, поскручуваних |
Орудний | поскручуваним | поскручуваною | поскручуваним | поскручуваними |
Місцевий | на/у поскручуваному, поскручуванім | на/у поскручуваній | на/у поскручуваному, поскручуванім | на/у поскручуваних |