посушити
ПОСУШИТИ, сушу, сушиш, док., перех. 1. Док. до сушити. Чи я в полі не травиця була, Чи я в полі не зелена росла? Взяли ж мене покосили І на сіно посушили! (Нар. лірика, 1956, 291).
2. Зробити сухим, висушити все або багато чого-небудь. Ой пішов дід по гриби, Баба по опеньки, Дід свої посушив, Бабини [бабині] сиренькі (Чуб., V, 1874, 1129); - Така нудьга мене бере, що, здається, якби я зозулею летіла, то ліси б посушила своєю нудьгою (Н.-Лев., III, 1956, 325).
@ Посушити [собі] голову - те саме, що Сушити [собі] голову (довго, сильно) (див. сушити). - А що вже тій бідній матусі моїй було горя. Все ж з нами та й з нами. Посушила собі голову - і нагодувати ж треба, й доглянути (Збан., Мор. чайка, 1959, 154); Довженко запевняв, що документалістам треба.. добре посушити голову над тим, як зобразити людину в «її найкращих і найдостойніших якостях» (Мист., 6, 1965, 7).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посушу | посушимо |
2 особа | посушиш | посушите |
3 особа | посушить | посушать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посушив | посушили |
Жіночий рід | посушила | |
Середній рід | посушило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посушімо | |
2 особа | посуши | посушіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посушивши |