потоптом
ПОТОПТОМ, присл., розм. Топчучи все або всіх на своєму шляху, нещадно знищуючи когось, щось. [Сотник:] Години дві - й підзамче, вмите кров'ю, Руй-новищем, пожарищем впаде, А за добу і замок... Ворог лютий Скрізь потоптом перейде... і кінець (Стар., Вибр., 1959, 556); Ніхто не знав напевне, чи німці що-небудь щадитимуть, чи пройдуться потоптом по всьому без винятку (Гончар, IV, 1960, 45).