потрощений
ПОТРОЩЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до потрощити. - Ми.. виїхали назустріч... Нема нікого... тільки Дніпро потрощені човни косить... (Вовчок, І, 1955, 92); Захар біг униз, спритно огинав потрощені мінами стовбури дерев (Ле, Право.., 1957, 114); Без відсічі, безборонно всі гармаші були посічені шаблями в пень, потрощені келепами (Стар., Облога.., 1961, 54); // потрощено, безос. присудк. сл. Прибіг Роман.. і повідомив, що забито п'ятеро коней і потрощено його каруцу (Гончар, III, 1959, 87); Легені йому одбито самодержавницькими чобітьми, нирки потрощено прикладами (Ю. Янов., II, 1958, 195).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | потрощений | потрощена | потрощене | потрощені |
Родовий | потрощеного | потрощеної | потрощеного | потрощених |
Давальний | потрощеному | потрощеній | потрощеному | потрощеним |
Знахідний | потрощений, потрощеного | потрощену | потрощене | потрощені, потрощених |
Орудний | потрощеним | потрощеною | потрощеним | потрощеними |
Місцевий | на/у потрощеному, потрощенім | на/у потрощеній | на/у потрощеному, потрощенім | на/у потрощених |