потупати
ПОТУПАТИ, аю, аєш, док. 1. Тупати якийсь час; тупнути кілька разів. Зайшов [Потап] у хату, потупав мовчки і вийшов (Коцюб., II, 1955, 276); Вдвох співали [закохані] колискову Для синка, що буде в них: Як йому знайти одежку,.. Вдвох йому вказати стежку, Щоб потупав, походив (Мал., Звенигора, 1959, 234); Зарум'янена, зупинилася Ольга на веранді, потупала солдатськими своїми чобітками (Дор., Не повтори.., 1968, 68).
2. розм. Піти, попрямувати кудись. На вулиці.. замигтіли плахти, намітки, потупали діти (Вовчок, І, 1955, 164); Енергійно потупала [Варвара Павлівна] на кухню (Собко, Справа.., 1959, 34); // Ходячи, залишити сліди на чому-небудь. А хто винесе на перехрестя меду, дак і мед поїдений і ступенці на пісочку знати: русалочки потупали (Барв., Опов.., 1902, 351).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потупаю | потупаємо |
2 особа | потупаєш | потупаєте |
3 особа | потупає | потупають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потупав | потупали |
Жіночий рід | потупала | |
Середній рід | потупало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потупаймо | |
2 особа | потупай | потупайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потупавши |