потупцювати
ПОТУПЦЮВАТИ, юю, юєш і ПОТУПЦЯТИ, яю, яєш, док., розм. 1. Тупцювати, тупцяти (у 1 знач.) якийсь час. Потупцювали [в'язні] трохи на місці, повсідалися. Однаково йти нема куди, а на ногах довго не встоїш (Збан., Єдина, 1959, 92); Волька, звично потупцявши, вимірював палицею грубизну сусідньої крижини й переступав далі (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 62).
2. Піти, попрямувати куди-небудь повільно, дрібними кроками. Лакеї.. потупцювали долі гостинцем (Фр., III, 1950, 149); - Обережно зрізав дід одну гілочку, ранку землицею змазав і потупцював додому (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 18); Граф закивав головою і потупцяв із своєю свічкою вниз, щось мимрячи про себе (Гончар, III, 1959, 160).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потупцюю | потупцюємо |
2 особа | потупцюєш | потупцюєте |
3 особа | потупцює | потупцюють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потупцював | потупцювали |
Жіночий рід | потупцювала | |
Середній рід | потупцювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потупцюймо | |
2 особа | потупцюй | потупцюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потупцювавши |