похилість
ПОХИЛІСТЬ, лості, ж. 1. Властивість за знач. похилий.
2. Похила поверхня. Підійшов [опришок] до краю похилості, що йшла геть далеко униз і переходила в пропасть (Хотк., II, 1966, 203); Боязко тупцявся [Отава] на похилості покрівлі (Загреб., Диво, 1968, 129); * Образно. Буйна фантазія тручає бідного Макара Івановича по похилості в якусь чорну безодню, звідки нема стежки наверх (Коцюб., І, 1955, 165).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | похилість | похилості |
Родовий | похилості, похилости | похилостей |
Давальний | похилості | похилостям |
Знахідний | похилість | похилості |
Орудний | похилістю | похилостями |
Місцевий | на/у похилості | на/у похилостях |
Кличний | похилосте | похилості |