похолодіти
ПОХОЛОДІТИ, ію, ієш, док. 1. Стати холодним, холоднішим. Повітря похолоділо; // безос. Завірюха ще повіє, В хаті ще похолодіє (Щог., Поезії, 1958, 84).
2. Застигнути, задубіти (про мерця); // Стати холодним, застиглим (при втраті свідомості, від сильного хвилювання і т. ін.).
3. перен. Заціпеніти, завмерти від сильного хвилювання, тяжких переживань. Я відчув лиш, як мені відступила вся кров з лиця, як мені серце холодом обняло, - і я мов цілий сам похолодів (Коб., III, 1956, 51); Микола похолодів від урочистості (Гжицький, Вел. надії, 1963, 122).
Похолоділо на серці у кого, безос. - комусь стало моторошно. Цюкнула нова сокира Раптом серед поля, Затряслася, застогнала Молода тополя. Затряслася, застогнала, Листя зашуміло, І на серці у Івася Аж похолоділо (Рудан., Тв., 1959, 92).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похолодію | похолодіємо |
2 особа | похолодієш | похолодієте |
3 особа | похолодіє | похолодіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | похолодів | похолоділи |
Жіночий рід | похолоділа | |
Середній рід | похолоділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похолодіймо | |
2 особа | похолодій | похолодійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | похолодівши |