похриплий
ПОХРИПЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до похрипнути. Нарешті служба скінчилася. Нарешті! Похриплі дяки ходили, роззявивши роти (Хотк., II, 1966, 69); З ранку до ночі горлають водоноси,.. перегукуються похриплі наймачі, гомонить безкрає заробітчанське море... (Гончар, І, 1959, 37).
2. у знач. прикм. Який втратив звучність, дзвінкість; хриплий. Там, де баби кричали похриплими голосами: «Сластьони, сластьони!», тхнуло перегорілою олією (Панч, На калин. мості, 1965, 21).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | похриплий | похрипла | похрипле | похриплі |
Родовий | похриплого | похриплої | похриплого | похриплих |
Давальний | похриплому | похриплій | похриплому | похриплим |
Знахідний | похриплий, похриплого | похриплу | похрипле | похриплі, похриплих |
Орудний | похриплим | похриплою | похриплим | похриплими |
Місцевий | на/у похриплому, похриплім | на/у похриплій | на/у похриплому, похриплім | на/у похриплих |