почовгати
ПОЧОВГАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. неперех. Човгати якийсь час. Юнак поглянув на свої забруднені чоботи, почовгав підошвами по рогожці, простеленій біля порога (Грим., Кавалер.., 1955, 87).
2. перех. Човгаючи, стерти (підошви, підметки і т. ін.). [Степан:] Не бий ти даремно чобіт, бо тільки підметки почовгаєш (Кроп., I, 1958, 410).
3. неперех., перен. Повільно піти, човгаючи ногами. Мар'я почовгала до свого лігва (Мирний, III, 1954, 171); Він мовчки почовгав у сіни (Козл., Сонце.., 1957, 42); Уляна, зітхнувши, накинула на плечі теплу хустку, почовгала з хати (Тют., Вир, 1964, 89).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почовгаю | почовгаємо |
2 особа | почовгаєш | почовгаєте |
3 особа | почовгає | почовгають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | почовгав | почовгали |
Жіночий рід | почовгала | |
Середній рід | почовгало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | почовгаймо | |
2 особа | почовгай | почовгайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | почовгавши |