правцем
ПРАВЦЕМ1, присл., діал. Навпростець. Стежка була добре втоптана, - се була піша дорога через ліси та верхи правцем до Дрогобича (Фр., III, 1950, 10).
ПРАВЦЕМ2, присл., розм. Нерухомо; без роботи, без дії. Почати якусь серйозну роботу на строк, се, далебі, далеко менше втомлює, ніж вештання людей і сидіння правцем при гостях (Л. Укр., V, 1956, 288).
правець
ПРАВЕЦЬ, вця, ч. 1. Гостре інфекційне захворювання, що характеризується корчами; спричинюється мікробом, який проникає в організм через рани, подряпини і т. ін. Дружина його на тому тижні якось необережно порізалась ножем. Піти б до лікарні, а вона рукою махнула - пройде! Не пройшло - підкинувся правець (Рад. Укр., 27.IX 1962, 3).
@ Правець ударив кого - хтось помер. - Чудесний прейскурант смертей! Почив на лаврах дід Василь Худяк. Гукає в небо Шабанов. Проповідника правець ударив (Довж., І, 1958, 125); Правцем (у правець) поставити кого: а) померти. Був би він рядовим - давно б лежав на операційному столі. А велике начальство само командує. Козириться, поки його правцем поставить (Голов., Тополя.., 1965, 405); б) остовпіти від несподіванки. Христю мов хто у правець поставив від такого питання, вона аж скорчилася (Мирний, III, 1954, 369); Щоб тебе (його, вас і т. ін. ) правцем виправило! - уживається як проклін, лайка. Щоб вас правцем виправило! Отак перекрутили факти (Ковінька, Кутя.., 1960, 98).
2. перен. Стан нерухомості, викликаний сильним душевним потрясінням. Тільки погрозливий рух Кампир-Равашу, грім і блискавки зрештою пробудили цих людей від жахного правця (Ле, Міжгір'я, 1953, 181).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | правець | правці |
Родовий | правця | правців |
Давальний | правцеві, правцю | правцям |
Знахідний | правець | правці |
Орудний | правцем | правцями |
Місцевий | на/у правці | на/у правцях |
Кличний | правцю | правці |