праник
ПРАНИК, а, ч. Дерев'яний гладенький валок для вибивання білизни під час прання. Над рікою тут і там червонілися спідниці прачок, що стояли похилені по коліна в воді і махали праниками (Фр., III, 1950, 92); Ляскають праники - жінки полотно вибивають (Головко, І, 1957, 189); * У порівн. - Тільки я на поріг, а з хати Тетяна вибігає. Справді, стала дівчиною хоч куди, а коси, мов праники, аж поторкати хочеться (Стельмах, I, 1962, 59).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | праник | праники |
Родовий | праника | праників |
Давальний | праникові, пранику | праникам |
Знахідний | праник | праники |
Орудний | праником | праниками |
Місцевий | на/у пранику | на/у праниках |
Кличний | пранику | праники |