приборкання
ПРИБОРКАННЯ, я, с. Дія за знач. приборкати. Зображення простих скіфів у буденному одягу, які займалися звичайною для них справою - приборканням степових коней у табуні, відоме за знаменитою чортомлицькою вазою (Нариси стар. Іст. УРСР, 1957, 158); Вчені назвали Міссісіпі золотою річкою, бо на її приборкання було затрачено стільки золота, що його вистачило б для того, щоб викласти русло всієї ріки (Чаб., Тече вода.., 1961, 101); Корінні інтереси трудящих усього світу вимагають приборкання сил імперіалізму (Ком. Укр., 3, 1966, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приборкання | приборкання |
Родовий | приборкання | приборкань |
Давальний | приборканню | приборканням |
Знахідний | приборкання | приборкання |
Орудний | приборканням | приборканнями |
Місцевий | на/у приборканні | на/у приборканнях |
Кличний | приборкання | приборкання |