пригаслий
ПРИГАСЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до пригаснути. Пригасла на хвильку ватра нараз з новою силою залопотіла, ..веселими зигзагами просвердлюючи тьму (Хотк., II, 1966, 28); Над пригаслим жаром При світлі з прядивом у присмерковий час Згадаєте мій вірш (Зеров, Вибр., 1966, 445); Сірі очі, трохи холодні і вже пригаслі, плавали на білках серед червоних жилок (Коцюб., І, 1955, 384); На її обличчі, ще мить тому пригаслому, блідому, раптом з'явилася.. посмішка, і воно стало владне, рішуче (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 97); Пригасла, без посмішки, маленька, змучена ходьбою - такою тепер цибала [Таня] поруч Мар'яни (Гончар, Людина.., 1960, 58); Конання розстріляного літака з зірками на крилах розбудило в душі кожного [партизана] пригаслий гнів до ворога і бойовий захват (Хор., Незакінч. політ, 1960, 72).
2. у знач. прикм. Який почав утрачати красу, привабливість і т. ін. Кінець листопада, видався напрочуд сонячний, теплий, наче літо передумало і йде назад, щоб вдихнути життя в пригаслу природу (Гур., Друзі.., 1959, 107); З машини виходить не директор, а голова робіткому Лукія Назарівна Рясна, висока, повнолиця жінка пригаслої вроди (Гончар, Тронка, 1963, 79).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пригаслий | пригасла | пригасле | пригаслі |
Родовий | пригаслого | пригаслої | пригаслого | пригаслих |
Давальний | пригаслому | пригаслій | пригаслому | пригаслим |
Знахідний | пригаслий, пригаслого | пригаслу | пригасле | пригаслі, пригаслих |
Орудний | пригаслим | пригаслою | пригаслим | пригаслими |
Місцевий | на/у пригаслому, пригаслім | на/у пригаслій | на/у пригаслому, пригаслім | на/у пригаслих |