примовка
ПРИМОВКА, и, ж. Жартівливий, перев. римований вислів, що вставляється в розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст. Рубець розказував нешвидко, з примовками, з приказками, як завжди розказують повітові полупанки (Мирний, III, 1954, 268); Він ще й досі ходив виструнчений, весь час сипав військовими примовками (Збан., Переджнив'я, 1955, 94); Згадала примовку: іди, ринде, деінде: там тебе люде не знатимуть і риндою не зватимуть... (Барв., Опов.., 1902, 366); // Узвичаєна фраза, пісенька, вірш, що проказується під час певної дії, гри. Треба з сією примовкою оббігти голому уночі грядки (Номис, 1864, № 259); Йому пригадалася одна весела примовка, яку він знав ще в дитинстві, і став повторювати її в такт помахам коси... : Косарики плужки кують, Косарики плужки кують... (Тют., Вир, 1964, 252); // Часто повторювана ким-небудь фраза. Наші голови він [капітан] постійно будив мислями. «Думайте, матроси, думайте!» - це була його улюблена примовка (Вол., Дні.., 1958, 86); - Ать, бись мі, лайдак, - тепер уже на себе вилаявся Семен примовкою Заруцького (Ле, Хмельницький, І, 1957, 100); Замолоду працював Мирон Рубчак на залізниці, керуючись своєю улюбленою примовкою: «Як усі, так і я» (Жур., Вечір.., 1958, 207); // Те саме, що приказка. - Чоловік шукає, де ліпше, а риба - де глибше? - Ні, ця примовка тут непридатна (Собко, Нам спокій.., 1959, 23); - Скопай мілко, посій рідко, то вродить дідько. Чи не так, жінко добра? - Цю примовку і я знаю (Стельмах, II, 1962, 270).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | примовка | примовки |
Родовий | примовки | примовок |
Давальний | примовці | примовкам |
Знахідний | примовку | примовки |
Орудний | примовкою | примовками |
Місцевий | на/у примовці | на/у примовках |
Кличний | примовко | примовки |