прип'ятий
ПРИП'ЯТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прип'яти. Нартал на своєму місці, прип'ятий ще важчим ланцюгом, але довшим, так, що може сидіти коло стовпа (Л. Укр., II, 1951, 467); Човен гойдався, прип'ятий ланцем до колоди (Перв., І, 1958, 345); На голові соболевий шлик з струсевим пером, яке коштовним діамантом прип'яте (Стар., Облога.., 1961, 23); Він знав, що всі солдати, які до цієї хвилини лежали прип'яті до землі фланкуючим вогнем німецьких кулеметів, піднялись (Рибак, Час... 1960, 12).
Сидіти (стояти), як прип'ятий - сидіти (стояти) непорушно. Андрій лишився один. Він сидів, як прип'ятий, навіть не здатний відірвати щоки від молодої топольки (Гур., Наша молодість, 1949, 9).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прип'ятий | прип'ята | прип'яте | прип'яті |
Родовий | прип'ятого | прип'ятої | прип'ятого | прип'ятих |
Давальний | прип'ятому | прип'ятій | прип'ятому | прип'ятим |
Знахідний | прип'ятий, прип'ятого | прип'яту | прип'яте | прип'яті, прип'ятих |
Орудний | прип'ятим | прип'ятою | прип'ятим | прип'ятими |
Місцевий | на/у прип'ятому, прип'ятім | на/у прип'ятій | на/у прип'ятому, прип'ятім | на/у прип'ятих |