приплинути
ПРИПЛИНУТИ, ну, неш, док. 1. Те саме, що припливти. Ех, і море, море синє, В рідний дім моряк приплине, Ясноокий, молодий, Воїн ловкий, хоч куди (Стельмах, V, 1963, 132); Прийди, прийди, мій миленький, приплини з водою, Бо я року не вибуду, піду за тобою (Коломийки, 1969, 347); Весь цей потік [гомінких людей] швидко посуне через великий парк, приплине до заводської брами (Собко, Біле полум'я, 1952, 3); Вона ж відчувала дівочим чуттям, що щастя, як повінь весняна, приплине. Коли він у тому незчується й сам (Перв., II, 1958, 397); * Образно. Думки пливли поволеньки. Женя не відгонила їх, нікуди не скеровувала. Все одно ні до чого не приплинуть... (Шовк., Людина.., 1962, 106).
2. поет. Те саме, що прилинути. Нас розлучено. І крізь безсоння, Що сплива, як зірок течія, Крізь осіннє холодне підсоння Я до тебе приплину, моя! (Перв., І, 1958, 119); - Приплинь до хати, сину мій Іване (Стельмах, V, 1963, 26).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приплину | приплинемо |
2 особа | приплинеш | приплинете |
3 особа | приплине | приплинуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | приплинув | приплинули |
Жіночий рід | приплинула | |
Середній рід | приплинуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приплиньмо | |
2 особа | приплинь | приплиньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | приплинувши |