приповістка
ПРИПОВІСТКА, и, ж., діал. 1. Приповідка. Подібно Пушкіну, Грибоєдову, Шевченку, Саят-Нова, Ахундову, весь він [Руставелі] перейде в народ і стане невіддільний від мудрості народної - в його думках, піснях, приказках, приповістках (Тич., III, 1957, 62); -Великий бог - Алла Ікбер! - закінчив старий Сулейман своєю любимою приповісткою (Коцюб., II, 1955, 126).
2. Оповідання. Отак розказувала одрадянам Марина, й люди, слухаючи її сумну приповістку, йняли тому віри (Мирний, IV, 1955, 239); У мене е невеличка, давно вже написана, приповістка «День у дорозі» (Мирний, V, 1955, 375).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приповістка | приповістки |
Родовий | приповістки | приповісток |
Давальний | приповістці | приповісткам |
Знахідний | приповістку | приповістки |
Орудний | приповісткою | приповістками |
Місцевий | на/у приповістці | на/у приповістках |
Кличний | приповістко | приповістки |