прирадити
ПРИРАДИТИ, джу, диш, док. 1. розм. Те саме, що порадити. Пан міркував про своє положення сяк і так, та не міг надумати нічого ліпшого понад те, що прирадив візник (Фр., III, 1950, 294).
2. діал. Вирішити. Діти прирадили власне цього дня зробити собі спільну прогулянку на Пелчинські «гори» (Фр., VI, 1951, 140); Прошу Вас, шановний Добродію, заступити мене на зборах, для чого передаю Вам свій голос, і на чому Ви прирадите, з тим я цілком буду згоден (Муз. праці, 1970, 549).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прираджу | прирадимо |
2 особа | прирадиш | прирадите |
3 особа | прирадить | прирадять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прирадив | прирадили |
Жіночий рід | прирадила | |
Середній рід | прирадило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прирадьмо | |
2 особа | прирадь | прирадьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прирадивши |