приростати
ПРИРОСТАТИ, аю, аєш, недок., ПРИРОСТИ, ту, теш, док. 1. до чого і без додатка. Приєднуватися до чого-небудь у процесі росту, зростатися з чимсь, утворюючи одне ціле. Люди казали, що ніби на свої очі бачили, як у Лаврі ходив якийсь чоловік, у котрого руки приросли до материних кіс (Н.-Лев., II, 1956, 340); Ні, не вернеться він тепер до їх, як не приросте одрубане гілля... (Григ., Вибр., 1959, 248); З'явились за рогом юнкери-патрулі, Переходять дорогу... І Петько до землі Приростає, мов зілля (Бичко, Сійся.., 1959, 393); * Образно. Молот уже так йому приріс до рук, що сміх його бере, коли бачить людину, яка не вміє поводитися з цим знаряддям, не вміє розбивати кам'яну брилу (Томч., Жменяки, 1964, 213); // перен. Щільно притулятися, притискатися до чого-небудь, ніби зливаючись в одне ціле; припадати. Стріляючи, він весь приростав до кулемета і, здавалось, він стріляє вже не лише руками, а всім своїм коротким пружинистим тілом (Гончар, III, 1959, 150); Охоплена жахом, фрау Мільх випустила з рук замок, метнулась у протилежний бік сцени і там приросла до стіни (Галан, І, 1960, 406); Порони ніби приросли до татарського берега, марно чекаючи на проїжджих (Тулуб, Людолови, І, 1957, 407); Командир приріс до телефону, повернувшись спиною до всіх (Кучер, Чорноморці, 1956, 126); Страху не було. Не було і відчуття власного тіла. Лише очі прикипіли до того берега, і руки ніби приросли до кулемета (Коз., Гарячі руки, 1960, 148); // перен. Звикаючи, відчувати постійну потребу в комусь, чомусь, добре освоюватися з ким-, чим-небудь; прив'язуватися. Боявся [Павло], що Марина не поїде з ним у село, а поїхавши знидіє там, втече назад. Але вона.., на подив Павлові, швидше за нього приросла до нового місця (Мушк., Серце.., 1962, 120); - Люди он давно переїхали, а ви, як реп'яхи оті, - не відірвеш від хутора. - Ех-хе-хе, - важко зітхнув Андрій, - хто б то говорив отаке... Приросли ми там, дочко. Здається, й місця ліпшого немає (М. Ол., Чуєш.., 1959, 24); // перен. З'єднуючись з чим-небудь, ставати його частиною. Жменяк ішов вулицею сусіднього села, яке зовсім приросло до міста, і тримав віжками коней (Томч., Жменяки, 1964, 89).
Ноги (ступні) приросли до землі (до каменя, до місця і т. ін. ) у кого, чиї - хтось не може зрушити з місця. Вона хоче кинуться у воду, рятувать його, а її ноги приросли до каменя, ніби пустили вербове коріння (Н.-Лев., II, 1956, 342); Горленко начебто знов у великій кремлівській залі. В неї враз, як ось і тепер, обважніли тоді ноги, приросли були до місця... (Крот., Сини.., 1948, 5); Приростати (прирости) до серця (до душі) кому - ставати близьким, дорогим, рідним. Баба відвернулася - їй самій серце краялось, а ся дитина, чужа, «панська» дитина, за одинадцять літ успіла прирости, їй до серця (Фр., IV, 1950, 30); - Сава вже не Михайло! І він мій син! Адіть, Докійко, тут приріс мені до серця змалку, як грудка! Я люблю його, бо що - і він мій син! Але він - то вже інша галузь (Коб., II, 1956, 21); Приростати очима (поглядом, зором і т. ін. ) до кого - чого - не відводячи очей, пильно дивитися на кого-, що-небудь; вдивлятися. Штефан підкрутив гніт і приріс очима до Миколи, на руках у якого загорнена в куртку лежить Параска (Галан, І, 1960, 514); Приростати (прирости) серцем (душею і т. ін. ) до кого - відчувати прихильність, прив'язуватися до кого-небудь, полюбити когось. Лагідна зовиця з першого ж дня серцем приросла до своєї молоденької невісточки (Дім., І будуть люди, 1964, 222); У рідну хату повела дівчина бійця, душею приросла до нього, рада поєднати свою долю із ним (Горд., Сильніше смерті, 1946, 26); Язик [ніби (мов, наче і т. ін. )] приріс [до піднебіння (до зубів)] у кого - хтось на деякий час утратив здатність говорити під впливом якихось почуттів (з переляку, від несподіванки і т. ін.). Єхидними очима головлікар дивився на зніченого Потопальського. В того язик приріс до піднебіння - вже бачив, що йому перепаде на гостинці за таке самоуправство (Збан., Сеспель, 1961, 32).
2. до чого, перен. На деякий час втрачати здатність рухатися під впливом якихось раптових почуттів; завмирати на місці, ціпеніти. Несподівано заскрипіли двері, і від прокурора виклигав [вийшов] Ласій. Ткачук з переляку аж приріс до підлоги, (Збан., Переджнив'я, 1960, 344); Окуниха так і приросла від несподіванки до лави, потім скипіла багатирською злістю і гонором, очі її застрибали, мов їдучі кульки молодого пасльону (Стельмах, І, 1962, 167).
3. розм. Кількісно зростати; збільшуватися, примножуватися. Немилосердно скупився Окунь не тільки на одежі, але й на харчуванні, чавлячи піснотою і свою сім'ю, і наймитів. Так зате земельки щороку приростало, звеселяючи його неспокійні очі (Стельмах, І, 1962, 364).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приростаю | приростаємо |
2 особа | приростаєш | приростаєте |
3 особа | приростає | приростають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приростатиму | приростатимемо |
2 особа | приростатимеш | приростатимете |
3 особа | приростатиме | приростатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | приростав | приростали |
Жіночий рід | приростала | |
Середній рід | приростало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приростаймо | |
2 особа | приростай | приростайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | приростаючи | |
Минулий час | прироставши |