притон
ПРИТОН, у, ч. Місце зосередження, притулок антигромадських або аморальних, злочинних елементів; кубло. Привітна й тиха своїм сімейним побитом, стала вона [Чіпчина хата] тепер притоном гульні п'яної (Мирний, І, 1949, 399); Дехто нахилявся, брав землі з-під ніг і, загорнувши в шматину, ховав у пазуху. Дурні... Скоро сувора служба відучить вас від оцих сантиментів. Бере вона вас звідси здорових, з ясним поглядом, з любов'ю в серці, а верне чужими, з поганою хворобою, захваченою в якімсь притоні.., скалічених духовно (Хотк., І, 1966, 140); - Та ти й те знай ще, що в неї й притон отих самих конокрадів (Головко, II, 1957, 138).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | притон | притони |
Родовий | притону | притонів |
Давальний | притонові, притону | притонам |
Знахідний | притон | притони |
Орудний | притоном | притонами |
Місцевий | на/у притоні | на/у притонах |
Кличний | притоне | притони |